Межигір’я, як центр освіти почало формуватися одразу після відкриття в приміщеннях бувшого Києво-Межигірського монастиря фаянсової мануфактури. Дітей робітників вчив священник Спасо-Преображенської церкви, а допомагав йому у цій справі диякон. У 1836 році відкрили двокласну школу «для обучения художествам». Малювання та гравіювання викладав головний майстер живопису. Хто мав талант до малювання – одразу йшли до білої палати, де декорували посуд і ліпили скульптуру, інші йшли до майстерні. Останній випуск відбувся у 1851 році.
Наступний навчальний заклад в Межигір’ї було відкрито в 1920 році. Це була керамічна школа-майстерня під керівництвом відомого українського живописця Льва Крамаренка. Пізніше Її очолив Василь Седляр.
У січні 1923 року Наркомат освіти оголосив школу технікумом з правами вищого навчального закладу. У 1928 році технікум було реорганізовано в Технологічний інститут кераміки і скла. Василя Седляра в 1930 році звільнили з посади. У 1931 році Межигірський інститут перевели до Києва.
