Щороку влітку, а особливо в серпні, по неділях місцеві селяни для відвідувачів Межигір’я біля пароходної пристані влаштовували ярмарок з романтичною назвою – Брехалівка. Це були живописні заходи з давніми традиціями.
Особливо багато гостей відвідувало стародавній Межигірський монастир на його храмове свято. На Спаса. 19 серпня за новим стилем. Тоді весь Київ збирався в Межигір’ї, а біля пристані відпочивальників зустрічали мешканці навколишніх сіл зі своїм крамом.
В ХІХ та ХХ Межигір’я та його околиці були для киян своєрідним курортом і зоною відпочинку. В багатьох київських путівниках були зазначені лікувальні властивості води з Дзвінкової криниці та кришталево чисте повітря.
У 1929 році в Києві під знаком фірми «Видання курортного бюро» вийшла брошура доктора С. Хайкіса «Околиці Києва, як кліматичний курорт». В невеличкій статті, присвяченій безпосередньо Межигір’ю автор пише, що з другої половини 20-х років і до 1929 року в будівлях колишнього Межигірського монастиря щосезону діяв будинок відпочинку Київської страхової каси.
Постановою РНК УРСР від 10 травня 1933 року будівлі Межигірського монастиря передавались під Творчий будинок Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. За два сезони 1933 та 1934 рр. в будинку відпочинку письменників в Межигір’ї побували майже всі представники нашого Розстріляного відродження.
