У 1796 році німецький інженер Краніх біля згорілого Межигірського монастиря знайшов каолін, який використовують для виготовлення фаянсу і порцеляни. Вже в липні 1798 року – було видано указ про створення Межигірської фаянсової фабрики. Через два роки тут почали спорудження фабрики, а перші вироби виготовили у 1801 році.
Після пожежі, яка знищила дерев’яні будівлі фабрики, на замовлення київського магістрату у 1814 -1816 роках архітектором Іваном Кедриним було зведено муровані корпуси в стилі класицизму, які простояли до знищення всього комплексу будівель колишнього Межигірського монастиря.
Майстри Києво-Межигірської фаянсової мануфактури створювали чайний і столовий посуд з унікальною рельєфною орнаментикою, декоративні писанки, вази, тарілки та скульптурні вироби. Успіх фабрики та якість продукції мали високу світову оцінку. Також на базі фабрики виховувалися цілі династії спадкових майстрів, працювала школа з модельної і живописної спеціалізації.
Зміна кон’юнктури на світових ринках фаянсу та застарілі технології призвели до остаточного закриття Межигірської фаянсової фабрики у 1874 році.
